середа, 30 січня 2013 р.

                  "Герої Крут - для нащадків взірець"

                                                     Памяті Героїв Крут

 Згадаємо, як йшло на смерть юнацтво,
Як рясно закривавилась земля...
А їм було, в середньому, сімнадцять,
Та що казати? Жменька немовлят.

В них не було ні вишколу, ні сили,
А супротивник – військо сатани...
Вже мертвих, їх багнетами сліпили,
Щоб в небо не дивилися вони.

Пора, мовляв, не плакати, а жити.
Та пам’ять озивається з імли:
Під Крутами Твої, Вкраїно, діти
Тобі й собі безсмертя здобули.

В століттях їхня слава не зів’яне,
То честь Твоя! То все – Твої сини!
Нехай довічно янголи-крутяни,
Стоять на варті волі та весни.
  
          29 січня 1918 року - день,коли київські студенти стояли на смерть на смерть на станції Крути,захищаючи свободу молодої української держави.
        Це трагічна і водночас героїчна дата української історії.Цього дня 300 юних хлопців вийшли на нерівний бій проти більшовицько-московської навали .Це була найкраща українська молодь,цвіт нації,яка загинула,щоб ми сьогодні мали Незалежну Україну

                                            Багато ми губили на шляхах
                                            Дзвенить минуле дзвонами кайданів
                                            І крики,й зойки вічні на майданах
                                            І стяг кривавий високо в руках
 


четвер, 24 січня 2013 р.



     Ось і закінчилися Новорічно-Різдвяні свята,Ми знову повертаємося у круговерть життєвих проблем.Зазвичай прощатися з Новорічними святами завжди сумно,проте у нас залишилися приємні спогади ...




 
          
         

Боже, як гарно в селі на Різдво!
Світиться небо, дорога співає:
Ніби на землю щастя зійшло;
І кожну людину тут пам'ятає,
І кожну людину вітає...
Зимові дерева високі та срібні
Шепочуть з ясним вітерцем: —
Всі ми на світі кохані і рідні
Перед Всевишнім Творцем...
Вітаються люди у злагоді Божій.
Ісус народився, живе в коляді
І прагне людині зарадити кожній:
людиною бути в житті.
І в кожнім віконечку свічка палає,
а на столі — вечеря свята,
Двері господар усім відчиняє,
і душу свою відкрива —
у торжество і сіяння Різдва...


                Різдво Христове,це найвеличніше свято,яке святкує людство.Кожний спішить до рідного дому,щоб приєднатися до святої вечері.Кожна родина старається прославити Сина Божого.Тільки щойно зійшла перша зірка,як вже вечірню тишу порушує дзвінка коляда.
               Возвеличуючи Різдво Христове та Старий Новий рік юні читачі нашої бібліотеки підготували новорічні розваги :"Від хати до хати йдемо колядувати".Серед глядачів панував святковий настрій.
               Діти своєю колядою,веселими сценками та Новорічними побажаннями торкнулися серця кожної людини.
 

вівторок, 22 січня 2013 р.

                                ...Дозволь мені, мій вечоровий світе,
                               упасти зерням в рідній борозні.
                                                                          
    (В.Стус)
                    

6 січня 1938 року народився Василь Стус - український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник, громадський діяч, один із найактивніших учасників руху шістдесятництва, лауреат Державної премії ім.Т.Г.Шевченка.
Великий син і герой України!

В честь вшанування 75 річчя від дня народження у бібліотеці представлено виставку - портрет під назвою "Упасти зерням у рідній борозні"

Василь Стус, людина-поет, людина-патріот, яка більшу частину свого життя провела за ґратами, бо щастя України ставила вище, ніж своє, особисте, бо не вміла мовчати. Про все у житті можна забути, до всього можна звикнути. Та аж ніяк не зітреш з пам’яті рідні лани та ліси, рідну домівку, де чекають тебе найрідніші у світі люди. Тому з далекої Колими линув на Україну тужливий, але не зломлений голос Василя Стуса.

 І хоча він прожив лише 47 років проте дух його нездоланності залишиться жити вічно!

 Народе мій, до тебе я ще верну,
як в смерті обернуся до життя

своїм стражденним і незлим обличчям.

Як син, тобі доземно уклонюсь...