середа, 12 грудня 2012 р.


Хто з нас не хотів би потрапити хоча б на хвилину у рожевий світ дитинства, відчути ті щирі непідкупні емоції безтурботних днів, коли кожна хвилина відкриває все нові і нові горизонти, коли в думках — лише одне: мрії, мрії, мрії…

Саме дитинство формує особистість людини, ставить життєві цілі та закладає фундамент для її розвитку. Психологи стверджують, що відчуття, які переживаються дитиною, можуть зберігатися і впродовж усього її життя та впливати на поведінку вже дорослої людини.

Якщо розглянути це питання в державному аспекті, то логічно спрацьовує наступна закономірність: щасливі діти — сильна країна. І тому, піднімаючи чергові проблеми в державі, захищаючи ті чи інші права соціальної групи, державотворці досить часто неправильно обирають пріоритети, плутаючи поняття першочерговості.
А чи знають наші діти свої права? І чи завжди вони розуміють, що їхні права порушуються?

 



Саме на ці питання ми спробували відповісти на виховній годині. ,що проходила під назвою:"Великі права маленької людини"


Я маю право жити на землі.
Творити, дихати, учитись,
Примножувать багатства всі її.
Своєю Україною гордитись.
Я маю право на здоров’я охорону
Яка б не трапилась біда,
Щоби завжди в моєму домі –
Спокійною була моя сім’я.
У школі всіх наук джерела
Зібрані зі всього світу
Обіцяю добре вчитись
Я маю право на освіту.
На чисту воду і на хліб духмяний
Я маю право раз і на завжди
Всім дітям достатнє харчування
Потрібне, щоб здоровими росли
Я маю право на веселку і весну,
На щедру осінь і на тепле літо,
На зиму, так безмежно чарівну,
І на лани із стиглим житом.
На золотаве сонце в небесах,
Що щедро Україну зігріває,
На соловейка спів в гаях,
І на любов батьків, безмежну і безкраю.

субота, 1 грудня 2012 р.

                       "Лесь Курбас– син нашого краю ".

 

З нагоди 125 - річчя від дня народження Леся Курбаса у Бібліотеці – філіалі с.Куропатники , експонувалась книжкова виставка "Лесь Курбас– син нашого краю ".Під час якої користувачі нашої бібліотеки могли глибше пізнати відомого актора, режисера, теоретика театру, драматурга, публіциста, чиє життя та творчість були тісно пов’язані з Тернопільщиною,а його коріння – з нашим селом,адже його дід Пилип Іванович був священником у нашому селі.Також 28 листопада було проведено бесіду під назвою : «Лесь Курбас – дві кулі в серце через коханняі через театр»













середа, 29 серпня 2012 р.


Україно моя,Україно!

Доля в тебе була непроста

Та для мене ти у світі єдина

Матір рідна Пречиста й Свята!

 
День народження України, це справді велике свято для кожного громадянина України .У кожному куточку нашої держави з великою любовю та повагою відзначають цей день.У нашому селі ,теж було свято.
Зранку відбулася   відправа біля хреста спорудженого в честь  незалежності.
А пізніше - ранок-свято
"Люблю тебе всім серцем і душею,моя ти рідна Україно"
 
















четвер, 9 серпня 2012 р.

Немає милішої серцю мандрівки,як та ,що вдома,у ріднім краю

      
Я починаюсь з отчої землі
      
Де шум трави і тихий шепіт лісу,
      
Де небо чисте,синьо-голубе
      
І де пташки свою співають пісню

Тут рідне все,таке все дороге
                           
Ще прадідів теплом зігріте,
В полях пшеничних сонце золоте
Ласкаве сонечко,голубить ніжні квіти
Отча земля...Що може бути святіше і миліше серцю.
Село в якому народився,в якому жили твої батьки,окрайчик землі по якій зробив перший свій крок.
Наше село Куропатники:мальовниче,красиве.Хочеться стояти і милуватися синім небом,річкою... В ньому є багато місць якими можна гордитися,про які існують легенди,перекази,складають вірші.В одне із таких місць ми вирушили у мандрівку під назвою "Немає милішої серцю мандрівки,як та,що вдома,у ріднім краю"





                           Гордістю села є джерело з цілющою водою.Саме туди ми пішли з нашими маленькими членами клубу "Краєзнавець"


Діти розповідали легенди,які їм відомі про дане місце,набрали цілющої води.      

 

                           


                           



За переказом на місці урочища в давнину був монастир — одного разу на Великдень йшла на Службу вагітна жінка, а оскільки Храм був на високій горі, вона сильно втомилася і спересердя закляла: «А щоб ти запався!». Від того, начебто, монастир і пішов під землю, а на цьому місці почало бити джерело. Вода з цього джерела має чудодійні властивості: лікує хвороби очей, кишково-шлункові хвороби та інші захворювання. Хоча більш правдоподібною є версія, що на цьому місці був стародавній замок, який був знищенний монголо-татарами. Та це не змінює суті справи: до чудодійного джерела не заростає стежка — по цілющу воду приходять не тільки жителі села, а приїжджають люди з цілої України і отримують ті ласки, про які просять у Бога.


В моїм селі,у гарному селі
де Ценівка між верб тихенько в'ється
Б'є джерело,в лісочку на горі,
Видзвонює,хлюпоче і сміється.
До нього йдуть і їдуть звідусіль,щоб додалося сили і натхнення.

Господня Матір із Дитям своїм
Усім хто вірить,шле благословення.
Саме такі слова написала наша землячка Оля Несторівська про цілюще джерело.

Ця подорож у нас уже не перша.Саме через такі подорожі ми пізнаємо наш рідний край,історію,духовні скарби

















.




пʼятниця, 20 липня 2012 р.

Любити безмежно життя і людей

Під такою назвою представлена виставка присвячена 100 річчю з дня народження М.П.Стельмаха

 Михайло Стельмах - один з видатних художників слова - поет і прозаїк,драматург і фольклорист,публіцист і кіносценарист.Жанровий і тематичний діапазон творчостімитця дуже широкий,а художня палітра - різнобарвна і приваблива.

                 "Син Подільської землі,співець її краси і слави"(А.М.Подолинний)

Тільки хвилі, і небо блакитне,
І водою діброва бреде,
Перед мною дороги привітні,
Перед мною життя молоде.

Я пливу у роздолля чудові,
А навколо хлюпоче весна,
Вигинаються хвилі, мов брови,
І на гребні шипить сивина.

Все таке чарівне, таємниче,
Повне соку, життя і снаги,
І у мандри весна мене кличе,
                                                                                    Опустивши в глибінь береги.
                                                                                                  М.П.Стельмах

четвер, 14 червня 2012 р.

У книг канікул не буває!!!
Яскраве, сонячне, барвисте, квітуче, тепле і, звичайно, красиве літо... Холодна ранкова роса, ніжний сонячний промінь, теплий літній дощ, чисте блакитне небо... це неможливо описати словами, Приємно слухати співи пташок та спостерігати за маленькими ластів*ятками, які тільки вчаться літати.
Літо для дітей - найпрекрасніша пора року, бо воно приносить для них найдовші канікули, коли можна вдосталь відпочити, позасмагати та покупатися в річці, а якщо пощастить, то і побувати на морі.
Проте не слід забувати про відпочинок у бібліотеці. Адже у книг канікул не буває! 
 А коли в бібліотеці є ще інтернет то канікули можна зробити незабутніми! Хочете поспілкуватися з друзями? Щось смачненьке приготувати своїми руками? Помандрувати у екологічну подорож разом з клубом «Краєзнавець» визначними місцями села? Взяти участь у експрес- грі : «Подорож країнами Права,Закону,Моралі»Тоді вперед!!! Все це ти зможеш зробити в червні місяці,А ще червень знаменитий тим ,що 8 числа стартував футбольний чемпіонат "Євро 2012"
Мабуть, немає на земній кулі людини, яка не знає, що таке футбол. Не встигне маленький чоловічок встати на ноги, як вже з'являється бажання штовхнути ногою м'ячик. І не грає ролі, хлопчик це чи дівчинка, в такому віці всі рівні з розвитку і бажанням. Це тільки потім, після 4-5-ти років батьки починають розводити інтереси дітей в різні боки, але тяга до м'яча залишається у більшості молоді, адже футбол, як і будь-яка командна гра, що вимагає великих витрат енергії, є грою молодих.У нашій бібліотеці до 6 липня буде проведено ряд заходів :Зокрема  це  тематична поличка : «На футбольних орбітах Євро»,а також клуб «Краєзнавець» підготує  великий плакат  та конкурсну програмк присвячену  «Євро 2012»

Інтернет для всіх!!!
Не вмієш користуватися компютером? Не знаєш ,як знайти інформацію в Інтернеті?Хочеш дізнатися про різноманітні нові програми?Про все що вас цікавить можна дізнатися з нових книг ,які надійшли у фонд нашої бібліотеки.

пʼятниця, 8 червня 2012 р.


Мама - найдорща і наймиліша людина в житті кожного.І не має в світі більш прекраснішого,ніжного і рідного слова.Мамині руки такі ласкаві,очі добрі,а серце- чутливе,вірне,мамина любов не згасає віками


Мама! Найрідніша людина у світі, найдорожча, бо вона дала нам найбільше — щастя жити. У кожного з нас була чи ще є своя мама і її образ супроводжує нас усе життя. Її тепла посмішка, лагідні руки, найрідніший голос, її похвала чи застереження живуть у кожному з нас з дитинства і до кінця наших днів. А ми, діти, не завжди бували лагідні з нею, частенько були неслухами і приносили прикрість своєю поведінкою, та мамине всепрощаюче серце завжди любило нас, оберігало від усього на цій землі. Чи ж не тому ми хочемо сказати їй найкращі слова вдячності.

6 травня у нашій бібліотеці відбулося свято матері:"Мамо тобі низесенько вклонюсь.Устами вдячно притулюсь до материнської руки"

.


Ведуча1:Шановні гості! Доргі діти,батьки! Вітаємо Вас з Святом Матері!
Мати.Мама.Матуся
Скільки спогадів і тепла таїть це магічне слово,бо називаєлюдину,яка завжди для нас найближча,найрідніша
Ведуча2: У травні коли прокидається від сну природа,коли дзвенить у блакиті пташиний спів,коли травами і квітами замаїться земля,теплий весняний вітер приносить до нас Свято Матері.
Ведуча1:Молоду Американку Анну Джервіс спіткало страшне лихо - передчасно пішла з життя її мати.І донька,скуштувавши сирітської долі,вимріяла думку ,аби мали люди на рік один день,коли б усі шанували і матір - неньку,і матір- землю,і матір -Божу.
Ведуча2:І полетіли від сироти листи сенаторам.Нарешті ,1914 року Конгрес США ухвалив рішення про проведенн в країні нового державного свята - Дня Матері.
Ведуча1: Вперше в Україні це свято відзначили в 1929 році у Галичині.Символом памяті в цей день стала квітка на грудях дітей:рожева означала шану живій матері,біла - померлій.
Дівчинка: моя нене найдорожча,
Наймиліша в світі!
 Прийми нене,в своє свято
Від доні ти кувіти.
Кожна квітка тобі скаже,
Як тебе кохаю,
Кожна шепче чого щиро
Я тобі бажаю.

2 Дівчинка:Ця фіалка тобі скаже,
Що моє серденько
Бється щирою любовю
Все для тебе ненько.

Хлопчик : Буду вчитись, підростати,
Виростать,мужніти.
Мамі буду дарувати
Як найкращі квіти
2Хлопчик:Мамо,добре,що ти є,-
Ніжне сонечко моє!
Від твоєї теплоти
Так і хочеться рости...
Найгарнішу,найдобрішу,-
Я люблю тебе найбільше!
І коли дорослим стану,
Теж любить не перестану!
Бо ріднішої ,ніж ти,
В цілім світі не знайти!
Добре мамо що ти є,-
Тепле сонечко моє!

Ведуча2: Велика і щаслива країна - дитинство.Із дитинства виходять,та до нього не повертаються.Немає чарівних слів,немає мага,який би повернув нас в дитинство.Єдине,що нас єднає з ним це - люба матінка і її колискова пісня

Дівчинка:Снилось мені ясне сонце,
що в хаті світилось,
а то лиш так моя мама
дивилася мило.
приснивсь мені легкий вітрик,
що пестив колосся,
а то мені моя мама
гладила волосся.
снилась мені ягідочка,
як мед солоденька,
а то мене цілувала
 мама дорогенька
снились мені ангелики,
що в рай мене несли,
а то мене мами ручки
до серця притисли.

Дівчинка: як би не було мам на світі,
то кого б любили діти?
наймиліша моя мати,
бо веде порядок в хаті.
бо без неї нема щастя,
і не ллється пісня рясно.
ще як би не було мами,
ми б зазнали лиха з вами.
Тож нехай живуть рідненькі,
усміхаються гарненько.

Дівинка:спасибі вам і знов і знов
за вашу ласку і любов,
за те,що в дома повсякчас
ви так турбуєтсь за нас.
що нас так смачно годували,
що нас так пильно доглядали,
що не стуляючи очей
не досипали ви ночей.
нехай ще в маленькім ділі
та в нас уже руки вмілі.
для вас наші милі мами,
ростемо помічниками.
сердечними словами
вітаємо вас рідні мами!
вітаємо всіх з весною
,із долею ясною!
(пісня  "Зацвіла калина в літні вечори")


ДІВЧИНКА:
:Поглядаю,поглядаю у вікно частенько,
 Дожидаю,дожидаю із роботи неньку.
                    І на кухні,і в світлиці підмела.прибрала.
                  І посуду перемила,буде рада ненька.
                Прийде.скаже :-Ти стомилась,відпочинь.
ХЛОПЧИК:Мамо!Ти-як Ангел з неба,
                    Знаєш,чого мені треба:
                    Стережеш і нагодуєш,
                    Прибереш і поцілуєш.
ДІВЧИНКА:Захворію хоч злегенька-
                   Цілу ніч не будеш спать.
                  Тож, дозволь,тебе,рідненька,
                  За усе поцілувать!
ХЛОПЧИК:Матусю дорогенька,
                    це свято даруєм тобі.
                    Яка ж бо ти ніжна,рідненька,
                     а очі такі голубі!
                    Такі голубі,ніби небо,
                   мов проліска синього цвіт.
                   Ніколи їм плакать не треба,
                  хай радість несе їм привіт.
                 радійте за нас,любі мами,
                від вас ми навчимося жить.

                І слова про вас,добра слава,
              хай птахом по світі летить.
             Ми вдячні за те,що бувало
             строгіше дивились на нас,
            та досить схилити голівку-
           ця строгість проходила враз.
ДІВЧИНКА:
Це,мабуть,тому,що матусине серце
 від сонечка брало тепло
 це,мабуть,тому,що матусине слово
   як маківка,ніжно цвіло.
 Ми вдячні тобі,що навчаєш
  свою Україну любить
  ми,вдячні тобі,що бажаєш
 щасливо і радісно жить.
 отож пригорнусь до тебе,
  як серце моє стукотить!
  і хочеться вирости швидше,
  щоб в щасті с тобой прожить.
  для тебе. моя дорогенька,
  іночок з барвінка  сплету,
  найкращий рушник-вишиванку
  під ноги тобі постелю.
ВЕДУЧА1:Мама...Вдумайтесь,діти,як гордо звучить це слово.Внароді живе багато хороших,ласкавих слів про матір.Ми не знаємо,хто вперше сказав,але вони часто повторюються і переходять від одного покоління до іншого,з вуст в уста.



ВЕДУЧА2: Мати,як сонечко зігріває вас усе життя.Вам завжди потрібна її ласка,погляд,ніжне слово.І чим більша ваша любов до неньки,тим світліше і радісніше життя.Це тому,що вона,вам бажає тільки добра.Умійте цінити любов матері,не ображайте її різким словом,неслухяністю.А зараз, послухаймо ваші слова любові до матусь.
ХЛОПЧИК:
Як добре нам жити і знати,
І вірити,друзі,весь час,
 що кращого слова,як Мати,
 немає у світі для нас.
ХЛОПЧИК:
 Вона мов зоря світанкова,
Якхліб і людська доброта,
Як мова твоя колискова,
Як доля і правда свята
ДІВЧИНКА:
 Є у кожної дитини
Матінка єдина,
Та,що любить нас і дбає,
Розуму навчає.
(Пісня " Весна на землі калиновій")
ДІВЧИНКА:
Є у кожному серденьку,
Є і буде жити
Божа Мати - наша Ненька
Мати всього світу.


ДІВЧИНКА:
мамо рідна,хай святиться імя твоє
як добре нам жити і знати,
вірити,друзі,весь час,
що кращого слова як мама,
немає у світі для нас.
воно,мов зоря світанкова,
як хліб і людська доброта,
як мова твоя колискова,
як долшя і правда свята.
із ним веселіше нам жити,
бо матірю в ріднім краю
назвали дорослі і діти
вітчизну любиму свою.
 ВЕДУЧА:
Та як тільки промовляти буду
Слово Мати - слово-дивосвіт ,-
Іживі,і мертві,встаньте, люди!
 Встаньте,діти грізних наших літ!
Випрямтеся,трави на очах!
Встаньте квіти!Встаньте,горді гори!
Небеса піднявши на плечах!
Вислухайте стоячи натхненне
Ізбережене в усій красі
Слово це правдиве і священне!
Випростайтесь! Встаньте!
Встаньте всі!
ДІВЧИНКА:
Є вмене найкраща на світі матуся,
за неї до тебе,пречиста ,молюся,
молюся устами ,молюся серденьком,
до тебе,небесна Ісусова ненько.
Багаю у тебе щирими словами
опіки та ласки для любої мами.
пошли їй не скарби,а щастя і долю,
щоб дні їй минали без смутку,без болю.
рятуй від недуги матусеньку милу,даруй їй здоровя,рукам подай силу,щоб ивела діток у сві та й у люди,щоб нами раділа,пишалась усюди:
за це я складаюв молитві долоні
до тебе Царице,на сонячнім троні.
ДІВЧИНА:

Молитва за батьків

Просить Ісуса маленька дитина
Щоби щасливою була родина.
Перед Престолом складе рученята,
Молиться щиро за маму, за тата.
Просить, щоб в хаті не було вже сварки,
Слова поганого, злобної чарки.
Тільки любов хай між нами витає.
Дівчинка щиро Ісуса благає.
Сльози-краплинки по личку котились.
Богу так ревно дитинка молилась.
Серденько чуйне, журитись не гоже,
Бог милосердний, Бог допоможе.
Просить Ісуса дитина, щоб мати
На Україні могла працювати,
Щоб не шукала копійки за морем.
Жити без мами — для дівчинки горе.
Хай буде батько — опіка в родині.
Важко без батька зростати дитині.
Дівчинка вірить, що все в Божій волі,
Жертвує свічку й кладе на Престолі.
А. Гнатишак
 
 ДІВЧИНА: Памятаймо любі діти!
Памятаймо,завжди з Вами,
що для нас у всьому світі
найдорощі наші мами.
нам маленьким і дорослим ,
все дають вони з любовю
ніжне серце,світлий розум,
сили нашому здоровю.
Як ставали ми на ноги-
перший крок наш був до мами.
Радість маєм чи тривогу
,серце мами завжди з нами.
Де сини її та дочки.
завжди там вона з думками .
Пишем в класі ми на дошці
наше перше слово -"мама"
найдорощі мамі діти,
дітям мама їх так само.
треба вчитись і радіти
так,щоб радувати маму.
А як вивчимось з літами,вдячні мамі за турботу,
то підемо ми від мами
в інший край десь на роботу.
Хай усі запамятають:
і листи і телеграми
шлють туди,де їх чекають,
виглядають наші мами.


               
              
           
                 
                   

субота, 12 травня 2012 р.


Богиня Сцени
Соломія Крушельницька



  Соломія! Саме її ім'я співзвучне з найспівучішою пташиною - соловеєм. Її образ став уособленням справжньої жіночої вроди, великого таланту і рідкісної природи голосу. Голосу, що вражав, полонив, бентежив... Який, якось почувши, вже неможливо було забути. Вона стала символом української оперної сцени. ЇЇ неперевершене сопрано полонило Італію, країни Європи, Південної Америки... З нею були щасливі співати уславлені світові співаки Енріко Карузо, Тітто Руффо, Федір Шаляпін...Такою вона була, Соломія Крушельницька. Жінка-муза,жінка-сирена, жінка-легенда.

В нашій бібліотеці представлено виставку присвячену цій видатній постаті Тернопільщини









 



Соломія Амвросіївна Крушельницька народилася 23 вересня 1872 року в українському селі Білявинці на Подолі в родині священика. Дитинство її пройшло в маленькому селі Біла на Тернопільщині. Музичне дарування майбутньої діви проявилося рано. Вона охоче вчилася грати на фортепіано. Незважаючи на те, що дочці священика артистична кар'єра не пасує, батько, побачивши талант Соломії, відправляє її на останні гроші до Львова. Там вона вступає до консерваторії , де вчиться грі на фортепіано та вокалу.
У 1893 році вона закінчує консерваторію з медаллю та у тому ж році (15 квітня) дебютує з великим успіхом на сцені Львівської опери в партії Леонори в опері «Фаворитка» Доніцетті. Потім настає успіх у ролі Сантуцци («Сільська честь»). І отут у житті співачки відбувається знаменна зустріч. В Львові в той рік гастролювала знаменита італійська співачка Джемма Беллінчоні. Вона була вражена талантом молодої співачки і порадила їй вирушити до Італії, вважаючи, що тільки так Крушельницька зможе досягти слави. Восені 1893 року Соломія вже була в Милані. Вона удосконалює свою майстерність у професора Фаусти Креспі. Усього рік по тому почалися її виступи на італійських сценах. У 1895 вона дебютує на сцені театру Кремони в партії Манон Леско. Потім вона з успіхом співає в Пармі, Трієсті (Амелія в «Балі-маскараді», Леонора в «Силі долі», Джоконда в однойменній опері Понкьеллі та ін.), Бергамо (1897, «Богема»). Соломія не забуває й рідний Львів, куди її постійно запрошують. Голос співачки знайшов таку міць, що їй під силу стали і вагнеровські партії (Ельза в «Лоенгрині», Єлізавета в «Тангейзері», Ізольда).
У 1898-1902 році Крушельницька блискуче виступає на сцені Варшавської опери. Тут однієї з її улюблених ролей стала Тетяна. 14 березня 1899 року пройщов бенефіс Соломії Крушельницької, яка співала головну партію в опері Монюшка «Галька». В цей вечір сцена була укрита букетами квітів.Варшавські глядачі дуже любили українську співачку. Коли вона сказала про те, що збирається переїхати до Італії, до її будинку почали сходитись делегації, мешканці збирали підписи з проханням залишитись, Але прощальний виступ був назначений. Перед виступом на сцену винесли транспорант з квітами, на якому було написано: «Повернись до нас». На башті з червоних троянд поблискувала срібна зірка з надписом діамантами: «Мія»… Крушельницька співала та плакала. Після третьої дії на сцену винесли «квітковий» плакат: «Пані Крушельницькій – великій артистці – до побачення! Де б не співала ти, ми разом з тобой, шанувальники високого мистецтва».
У цей період вона неодноразово гастролювала в Петербурзі в італійській трупі, де її партнерами були Е.Карузо, М.Баттистині, С.Арнольдсон, Л.Тетраццині та ін. Імператорська родина звернулася до артистки з проханням дати концерт у приватному царському палаці. На закінчення концерту Крушельницька заспівала кілька українських пісень, до співачки звернувся цар: «Що це за пісні і мова, на якій ви співали?» Крушельницька замирає від страху: «Це пісні мого народу. Українського народу…»
У 1902 році відбувся тріумфальний виступ співачки в Парижі. Разом з Яном де Решке вона співала в «Лоенгрині». У 1903 Крушельницька співає Аїду в неаполітанському театрі «Сан Карло».
Наступив 1904 рік. Усім відома сумна доля міланскої прем'єри улюбленої опери Джакомо Пуччіні «Мадам Баттерфляй». Незважаючи на участь Розіни Сторкіо, Джованні Дзенателло, Джузеппе де Лука, опера провалилася. Розуміючи причини провалу, Пуччіні переробив двохактну постановку в трьохактну.Місцем нової прем'єри три місяці по тому стала Брешия. Розраховувати на успіх за участю Розіни Сторкіо не доводилося. Але нова Чіо-чіо-сан перевершила її. І це була Соломія Крушельницька! Прем'єра відбулася 28 травня 1904 року. Коли опера завершилася, Соломія Крушельницька знайшла Джакомо Пуччіні та вивела його на сцену. Разом вони виходили на біс сімнадцять разів! От як розповідає про цю прем'єру видатний італійський музикознавець Ринальдо Кортопассі: «...численна публіка зібралася в театрі на прем'єру опери «Мадам Баттерфляй». Тут було все панство Брешиї, представники культури, суспільства. Багато хто приїхав з Мілану. Усі в напруженому чеканні. У дев'ятій годині за диригентським пультом з'являється маестро Клеофонте Кампаніні. Піднімається завіса. Блискуче оформлення спектаклю прекрасно, і значно краще міланскої постановки передає дух опери. Зал надихається при звуках аріозо Пінкертона, дивно проспіваному тенором Дзенателло. Глядачі викликають Пуччіні(...) Прекрасно звучить перероблений композитором любовний дует і завіса опускається під рукоплескання залу. Потім його знову піднімають, щоб повторити на біс фінал дуету. Публіка знову вимагає автора, Кампаніні, Соломію Крушельницьку, що незрівнянно вела свою партію, Дзенателло...» Далі автор спогадів докладно розповідає про цей незабутній вечір. Публіка змушує Крушельницьку повторити на біс знамениту арію «У ясний день бажаний», на біс співається також дует Сузукі і Чіо-чіо-сан, інтермеццо перед третім актом. Тріумфальний успіх співачки підніс її на вершину слави. Вони гастролювали з «Чіо-чіо-сан» по всьому світу, виходили на кращі сцени Європи та Америки. Після сотої вистави Крушельницька каже Пуччіні: «Сто разів щовечора Баттерфляй … тепер – досить!» Вона подала йому славетну партітуру.
Подальша кар'єра Крушельницької була дуже швидка. У 1906 році А.Тосканіні запрошує її в «Ла Скала». Саме в цьому театрі Крушельницька в усій красі виявила себе в італійських прем'єрах штраусовских «Саломеї» (1906) і «Електри» (1909), брала участь у світових прем'єрах опер Ф.Чілеа «Глорія» (1907), И.Піццетті «Федра» (1915).
У 1908 році артистка вирушає разом з Пуччіні на гастролі в Єгипет (Каїр, Олександрія), де співає в «Богемі». Географія її виступів широка. Аргентина, Чилі, Іспанія, Португалія, Монако та інші. Востаннє вона вийшла на театральну сцену в 1920 році в театрі «Сан-Карло» (партії Лорелеї в однойменній опері А.Каталані і Ельзи в «Лоенгрині»).Однак концертної діяльності не припинила. У 1927 році Крушельницька почала велике концертне турне по Північній Америці, де виступила в тому числі і перед українськими емігрантами. В наступні роки займалася викладанням у Мілані.
У 1936 році дала концерт у Львові. У 1939 році знову приїхала сюди, щоб відвідати родичів. У цей час Львів став радянським. Хвороба і війна, що почалася, привели до того, що вона залишилася на Україні У 1944 році почалася її викладацька діяльність у Львівській консерваторії ім.М.В.Лисенка. В 1949 році в 77 років Крушельницька дала свій останній концерт. Їй було присвоєне звання Заслуженого діяча мистецтв України, професора (1951). Померла велика українська  діва 16 листопада 1952 року. Довідавшись про смерть Крушельницької, Тосканіні в листі до піаністки Джулиани Вентуре, подруги співачки, викликнув: «Смерть Крушельницької вбила мене... Неперевершена співачка, дивна жінка... у тисячний раз дивлюся на її чудесну фотографію... Яка дивовижна Лорелея! Якою вона була милою і прекрасною!..».
Своєю великою працею, культурою, колосальними успіхами на ниві мистецтва, великою любов'ю до рідного народу Соломія Крушельницька стала прикладом для наступних поколінь. Соломія Крушельницька займає почесне місце в сузір'ї світових творців кінця ХІХ - початку ХХ століття



-->