Хто з нас не хотів би потрапити хоча б на хвилину у рожевий світ дитинства, відчути ті щирі непідкупні емоції безтурботних днів, коли кожна хвилина відкриває все нові і нові горизонти, коли в думках — лише одне: мрії, мрії, мрії…

Саме дитинство формує особистість людини, ставить життєві цілі та закладає фундамент для її розвитку. Психологи стверджують, що відчуття, які переживаються дитиною, можуть зберігатися і впродовж усього її життя та впливати на поведінку вже дорослої людини.

Якщо розглянути це питання в державному аспекті, то логічно спрацьовує наступна закономірність: щасливі діти — сильна країна. І тому, піднімаючи чергові проблеми в державі, захищаючи ті чи інші права соціальної групи, державотворці досить часто неправильно обирають пріоритети, плутаючи поняття першочерговості.

А чи знають наші діти свої права? І чи завжди вони розуміють, що їхні права порушуються?

 

Саме на ці питання ми спробували відповісти на виховній годині. ,що проходила під назвою:"Великі права маленької людини"

Я маю право жити на землі.

Творити, дихати, учитись,

Примножувать багатства всі її.

Своєю Україною гордитись.

Я маю право на здоров’я охорону

Яка б не трапилась біда,

Щоби завжди в моєму домі –

Спокійною була моя сім’я.

У школі всіх наук джерела

Зібрані зі всього світу

Обіцяю добре вчитись

Я маю право на освіту.

На чисту воду і на хліб духмяний

Я маю право раз і на завжди

Всім дітям достатнє харчування

Потрібне, щоб здоровими росли

Я маю право на веселку і весну,

На щедру осінь і на тепле літо,

На зиму, так безмежно чарівну,

І на лани із стиглим житом.

На золотаве сонце в небесах,

Що щедро Україну зігріває,

На соловейка спів в гаях,

І на любов батьків, безмежну і безкраю.