Хто з нас не хотів би
потрапити хоча б на хвилину у рожевий світ дитинства, відчути ті щирі
непідкупні емоції безтурботних днів, коли кожна хвилина відкриває все нові і
нові горизонти, коли в думках — лише одне: мрії, мрії, мрії…
Саме дитинство формує
особистість людини, ставить життєві цілі та закладає фундамент для її розвитку.
Психологи стверджують, що відчуття, які переживаються дитиною, можуть
зберігатися і впродовж усього її життя та впливати на поведінку вже дорослої
людини.
Якщо розглянути це
питання в державному аспекті, то логічно спрацьовує наступна закономірність:
щасливі діти — сильна країна. І тому, піднімаючи чергові проблеми в державі,
захищаючи ті чи інші права соціальної групи, державотворці досить часто
неправильно обирають пріоритети, плутаючи поняття першочерговості.
А
чи знають наші діти свої права? І
чи завжди вони розуміють, що їхні права порушуються?
Саме на ці питання ми спробували відповісти на виховній годині. ,що проходила під назвою:"Великі права маленької людини"
Я маю право жити на землі.
Творити, дихати, учитись,
Примножувать багатства всі її.
Своєю Україною гордитись.
Я маю право на здоров’я охорону
Яка б не трапилась біда,
Щоби завжди в моєму домі –
Спокійною була моя сім’я.
У школі всіх наук джерела
Зібрані зі всього світу
Обіцяю добре вчитись
Я маю право на освіту.
На чисту воду і на хліб духмяний
Я маю право раз і на завжди
Всім дітям достатнє харчування
Потрібне, щоб здоровими росли
Я маю право на веселку і весну,
На щедру осінь і на тепле літо,
На зиму, так безмежно чарівну,
І на лани із стиглим житом.
На золотаве сонце в небесах,
Що щедро Україну зігріває,
На соловейка спів в гаях,
І на любов батьків, безмежну і безкраю.
