Вже не побачить батько і не зустріне мати …

    Живого сина в світі вже нема

    Ми будемо їх вічно пам`ятати

    Героям України честь і хвала!

17 січня   в приміщенні Куропатницької  сільської бібліотеки відбулася година памяті : "У їхніх серцях жила Україна"

Вона моя - найкраща і єдина,
гартована мечами у вогні,
благословенна Богом Україна
була і є молитвою мені.
Старий Дніпро,замріяні Карпати,
степи,лани і калиновий рай,
тут мальви заквітчали білі хати,
і виграє прозоро водограй.
Вона - матусі тиха колискова,
голос трембіти, яблуневий цвіт,
в ній правда від Шевченкового слова,
що нас єднає всіх у Заповіт.
Тут долю рушниками вишивають,
вклоняються спрацьованим рукам.
Вона моя! І хай усі то знають,
що я її нікому не віддам!

Ведуча 1 Україна... Моя рідна країна, земля наших батьків, на якій нам судилося народитися і жити, яка стала для нас Вітчизною.
Велична і трагічна історія моєї України. Здавна численні завойовники приходили на цю прекрасну, багату землю, щоб загарбати її й поневолити український народ.

Ведуча 2 Побита і вся в ранах, та нездоланна для ворогів своїх, вона йшла ворогу під кулі, щоб захистити всіх своїх дітей. Терновим шляхом дійшла Україна до сьогоднішніх днів.

Ведуча 1:   Більше 350-ти років на шляху боротьби за  незалежність, український народ завжди приносив у жертву своїх найкращих синів і дочок.

У цьому довгому списку за гарне майбутнє нашої держави стали і герої Небесної Сотні. Саме вони зуміли рішуче стати до боротьби із злом у 2014 році, заплативши за перемогу надвисоку ціну — власне життя.

Ведуча2:  Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті своїм дітям спогади про тих, хто залишив життя земне у 2013-2014 рр. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.

Учень 2Вони співали “Ще не вмерла…” і вмирали…
Земля тремтіла, під ногами ж – твердь…
Їм янголи обличчя прикривали…
А ті під вибухи гранат ішли на смерть…

Учень 3

 Гудів Майдан,

 ревів Майдан від гніву і від болю.

 Стояв Майдан,

 вмирав Майдан і знову йшов до бою.

 Горів Майдан від куль і шин,

 весь зранений й кривавий,

і взявши щит, один в один,

відстоювали право!
Стояв Майдан,

хрипів Майдан і пісня рвала груди,

священик очі закривав:

 - Дитина ж зовсім, люди!
Ридав Майдан і на руках тримав синів- героїв.

 І покривав востаннє стяг тих,

хто уже відстояв.
Стояв Майдан,

моливсь Майдан, а серце – затихало…
Здавалось, сам Господь ридав,

як хлопці йшли до раю.

Ведуча 1 «…Мені не болить… Я живий… не болить… Мамо…»

Він такий юний. Ще зовсім дитина. Сорочина стала червоною. Ще клика маму, ще шепотів слова теплі, як кров що витікала життям з його грудей. Ще питав про весну, чи ж настала вже, а очі, ті голубі очі вже ясніли щасливо – він йшов ангелом до Бога…

 Учень 4

- Мамо, не плач, а подивись на небо.

 Щодня летять в нім білі журавлі.

 Я з ними повернусь, колись до тебе,

 бо не пройшов доріг всіх на землі...

- Пробачте, мамо, так хотілось жити.

Росою мити руки на світанку.

 Весною з дідом, мріяв сіять жито,

 вдягнувшись у новеньку вишиванку.
Кохану привести у дім до тебе,

 дітей своїх по-правді жить навчити...
Та раптом постріл!

 Я пішов на небо.
Не плачте, мамо.

Так хотілось жити..

Кліп _______________________________

Ведуча 2:  Не плачте мамо. Ваш син у Небесній сотні. Йому вже не болять рани. Він прийде коли ви спатимете , і розкаже як любить Вас.  Вони не були героями. Вони були звичайними людьми. І вмить останню віддали нам найдорожче, що мали – життя своє. За нас віддали. Аби ми жили. Долюбили за них , дітей їхніх ненароджених доколихали, пісень за них доспівали.

І тисячу разів донечка попросить маму розказати, про тата, що серед зірок, де білим ангелом став тато.
Мовчки чекатиме на грім, щоб у травневий день почути, як в піднебессі вогнянім гримлять по татові салюти...

Учень 5

 - Прокинься, татку. Я прийшла до тебе.
Твоє маленьке сонечко... Вставай.
Мене так міцно пригорни до себе,
і більш ніколи нас не залишай.
Навчилась я долоньки малювати,
всі іграшки вже приберу сама.
- Ти подивись, як виросла я, тату!
Все в мене є. Тільки тебе нема...

Кліп ___

Учень 6

Пливуть гроби по морю, як човни -
по морю рук, по морю сліз і гніву.
Пливуть в човнах розтерзані сини
на хвилі молитов і переспіву.
Так ніби в жилах замерзає кров,
а потім б’є у скроні голос крові
за тим, хто тихо жив, а відійшов
у дзвонах слави праведним героєм.
Пливуть човни, гойдає кожну лодь
людська долоня, тепла і тремтяча,
човнами править втишений Господь,
а серце розривається і плаче.
І кожна мати плаче, і пече
їй кожна рана у чужого сина.
Стоїть Майдан братів – плече в плече
і разом з ним ридає Україна.
Нехай же вам, герої, віддає
Святий Петро ключі від того раю,
де убієнний ангелом стає,
бо він герой. Герої не вмирають.
Герої не вмирають. Просто йдуть
з Майдану – в небо. В лицарі – зі смерті.
Пливуть човни. Пливуть човни. Пливуть…
Героям слава – вписано у серці.

Ведуча1 : Герої не вмирають. Вони відлітають від нас у небесну блакить, щоби там у вселенському безмежжі янгольськими сотнями захищати рідний край від демонів зла. Щоб очистити небесний простір від брехні та бруду, яким його вимазували антихристи десятиліттями. Від слідів смертоносних ракет, запаху пороху і тротилу.

 Кліп плакала калина

Ведуча 1 Героїчна сотня, зробивши перший крок, журавлиним ключем полинула у вирій вічності, ставши нашими Ангелами-Охоронцями на небі.

Майдан ридав, а сотня в небо йшла,

Один за одним, наче янголята.

Тут, на землі прощались матері,

А в небі зустрічала Божа Мати.

Учень 8

Небесна сотня – безневинна жертва…
Бандитам не сховатись за хрестом
Отим хрестом, де їхня совість мертва
Зрікається і серцем і чолом…
У прощену неділю впала долу,
Простіть нас браття, миленькі, простіть…
За Україну – зранену та мою…
За Вас не впала і за Вас стоїть!

Ведуча1: 80 днів і ночей… Тривожних, заплаканих і вимолених… Нерівною була ця боротьба. Влада, сила і гроші – проти гарячого серця. Зло – проти добра. Куля – проти мрії.

 Ведуча 2: За цей короткий проміжок часу ми прожили цілу історичну епоху. Три місяці, залишивши свої родини, тисячі людей стояли на вулицях, день і ніч, у морози, заради одного – щоб домогтися свого, щоб їхній біль хтось почув. Це було схоже на якийсь страшний сон.

Учень 9

 Забути кров святу не маєм права! –

 Лишила слід безсмертний і терпкий…

 Героям України – Слава! Слава! Слава!!!

 І наша пам'ять – на усі віки.

Учень 10

 ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ! - плаче серце…
І подвиг Чистих Лицарів не вмре!
Хлюпоче дощик в голубе відерце,
Вишневий цвіт обтрушує з дерев.

 ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ! - вірить серце.
Тобі послання шле за небокрай…
Хлюпоче дощик в голубе відерце.
Весняний Цвіт летить в Небесний Рай.

 Кліп «Герої не вмирають»

Ведуча 1 : Герой – це той, хто творить життя всупереч смерті, хто перемагає смерть. Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх Героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам’ять всіх невинно убитих згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Учень 11

Горить свіча і пам’яті сльоза
додолу з неї краплями стікає.
Земля ридає, плачуть небеса –
Майдан героїв з почестю ховає.
Їх взяв Господь, щоб ангелом в раю
В його садах довічно проживати.
Вони завжди залишаться в строю,
Про них народ пісні буде співати.

Кліп «Горить свіча»

Ведучий 2 Нехай кожен з нас торкнеться пам’яттю цього священного вогню-частинки вічного. А світло цієї свічки хай буде даниною тим, хто навічно пішов від нас, хто заради торжества справедливості жертвував собою. Вони повинні жити в нашій пам’яті!

Ведуча 1 Юні та сивочолі. Багатодітні батьки та одинаки. Заробітчани та кандидати наук. Східняки та західники. Абсолютно різні і такі схожі. Кожен герой повстав проти насилля, несправедливості до своєї країни… Кожен здійснив особистий подвиг – віддав своє життя заради нової України.

Учень 12

Хай свічка пам’яті горить і не згасає,
за тими, хто не стали на коліна.
Набатом, в кожнім серці, не стихає:
- Вмираю, щоб не вмерла Україна!

Учень 13

Горіла свічка. Плакали ікони.
Молитву в небо несли старі звони.
Заступнице, Пречистая Марія,
ти наша правда, віра і надія,
ми України доньки і сини,
благаємо - спаси і сохрани.
Нетреба нам чужого лану й поля,
своя в нас правда, і своя в нас доля.
До тебе, Праведна, свої здіймаєм руки.
Даруй нам мир!
Бо то нестерпні муки,
дивитися, як мати в домовину,
душу і серце залишає сину.
По - правді розсуди, Небесний Отче
хто край боронить, хто чужого хоче.
Від люті супостата і війни,
нас, Боже, заступи і сохрани!
Дай Україні сили і терпіння
зійшли з небес своє благословіння:
тим, хто піднявся волю захищати,
і тим - кому судилося чекати,
хто смерть зустрів, усім, хто у полоні,
у кого, в вісімнадцять сиві скроні.
Шлях освіти, хто в темряві блукає
і просвіти, того, хто ще не знає,
з яких глибин коріння його роду.
Дай мудрості вкраїнському народу.
Почуй молитву - щиру і єдину.
Помилуй Боже, нас і Україну.

Ведуча  2… Сьогодні, коли Україна перебуває у стані війни із Росією, героїзм, вірність своїй рідній державі, своїй родині, сміливість і честь є вже не просто красивими словами, а вимірюється мужніми вчинками. Наші воїни стали гідними захисниками України, які жертвують своїми життями заради благородної мети – свободи власного народу і віри в те, що жоден загарбник більше не зможе закинути ярма на його шию.

Ведуча 1 Ходимо вулицями, бачимо як осінній вітер зриває листя, граючись ним,а перед вашими очима зранена земля і пустка руїн.
П’ємо запашну каву в затишній оселі і не думаєм, як вам зараз в холоднім окопі.
Пригортаємось до своїх батьків,а ваші - забули про спокій, щоденно моляться і чекають.
Співаємо колискової дітям незнаючи про те, що зовсім поруч, засинає дитя обійнявши татусеве фото...

Учень 14

Тримайтеся...
Молитва вас зігріє.
Молімося за них, хто вміє і не вміє.
За тих, хто йде у бій,
хто зараз у полоні,
у кого, в вісімнадцять, сиві скроні,
хто янголами в небо полетіли,
а тіло - без хреста, і без могили.
Молімося за них...
Чийогось сина, брата,
благаймо Господа за кожного солдата.
Хто бачить танець смерті й не боїться
перед іконою душею помоліться,
щоб свічка плакала сльозами, а не мати
Герої неповинні помирати.
Вони в окопах не за нагороди,
благословенні воїни свободи.
Нову історію своїм життям карбують...
Молімося...
І небеса почують
молитву нашу - щиру і єдину,
за тих, хто захищає Україну.
Колись за неї йшли діди на муки,
душу і тіло відають правнуки.
Таки не будуть москалі прокляті
господарями, в прадідівській хаті.
Молімося...
Дай Боже їм терпіння,
і сили, і своє благословіння.
Молитва зігріває їх єдина.
НАД НИМИ БОГ! !ЗА НИМИ УКРАЇНА!

Кліп____На могилі калина____ __________

 Ведуча 2 Не вертаються з бою сини. В небеса відлітають далекі. А весною обіймуть крильми, рідну землю чорні лелеки.
І кружлятимуть біля вікна, де матуся в молитві щоночі. І побачить душею вона, що в лелек не пташині тих очі...

МАМО, НЕ ПЛАЧ...
Мамо, не плач, я повернусь весною,
всі ми прийдемо до вас з небуття.
Сотня Небесна - Майдану Герої
й ті, хто в котлах попрощались з життям.
Спокою, досі, на небі не знали,
скільки дощами ми сліз пролили.
Нашою смертю ганьбу прикривали
шляхом кривавим до влади ішли
ті, хто так клявся народу служити,
помсти катам обіцяли за нас.
- Знаєш, матусю,хотілося жити,
та не за них ми вмирали - за вас.
Час не лікує неспокою рану,
ми вже не знаємо, що таке страх.
Зрадили нелюди пам*ять Майдану,
кров патріотів у них на руках.
Мамо, не плач. Подивися на небо,
сяйвом зірок ми нагадуєм вам.
Вірити вбивцям, матусю, не треба,
Слава Героям! І смерть ворогам...

Ведуча 1 Ми закликаємо вас сьогодні згадати у ваших молитвах усіх героїв, які поклали свої голови за наше майбутнє. Хай пам'ять всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі. А світло цієї запаленої свічки нехай буде пам’яттю тим хто навічно пішов із життя, хто заради торжества справедливості жертвував собою.

Ведуча 2  Три роки плине кача по Тисині. Рветься життя натягнута струна.
Виймає болем душу Україні, чужа, неоголошена ВІЙНА!

Нам не відомі всі їх імена

Хто їх чекає, хто за ними плаче

Де їхній дім, як їм болить війна,

Яке в них серце – щире чи терпляче

Як страшно їм, коли усе горить,

Коли руїна, смерть перед очима,

І як в бою важлива кожна мить ,

Які в них білі  крила за плечима.

Нам невідомі мрії й здобуття,

Всі їхні рани, всі слова прощання
Вони солдати, що кладуть життя,

Заради нас і мирного світання

Моя рідна земля, Богом дана мені Україно,
скільки  плакала ти, йшла до зір, навмання, крізь вогонь.
Та ніколи, ніхто не поставив тебе на коліна,
і терновим вінцем, не торкнувся ясних твоїх скронь.
Стогнав сивий Дніпро, і здригались від болю Карпати,
як червоні мечі, над тобою криваво знялись,
та ніколи, ніхто не заставив тебе замовчати,
і батьківської мови не змусив на віки зректись.
Били дзвони журбу, і без сонця вставали світанки,
як на правду твою зазіхнув із московії звір,
та ніколи, ніхто не зірвав із грудей вишиванки
в твого сина, що йшов на Голгофу, за тебе в Сибір.
Знову мальвою ти проростала кріз попіл-руїну,
йшла в барвистім вінку, не шукаючи легких доріг.
Бо ніколи, ніхто не зрубав попід корінь калину
твою долю і волю закути в кайдани не зміг.
Колосились лани, розмаїттям цвіла полонина,
у поліських лісах хтось шукав Мавки згублений слід,
але знову війна! Запалала вогнем Україна
і герої ідуть боронити країну на Схід.
Помолімось за них, так, як моляться батько і мати.
І зігрієм теплом, після бою, в холодній імлі.
Як один, ми сьогодні повинні про них пам*ятати,
щоби завтра настало, на Богом нам даній землі.

 

«Небесна Сотня»…Юнаки,батьки

Їх імена мені ніколи не забути –

Вони ж за мене полягли,

Так як і ті, що захищали Крути.

Щемить у грудях, і душа болить

За долю мого рідного народу.

Але у серці іскра ще горить,

І не втрачаю віру у свободу.

Небесній Сотні шана й молитви,

За чисті душі, що злетіли в небо.

Їм шлях високий Боже, освяти.

І в мирі, Господи, прийми до себе.

В краївках, Воркуті, і в Магадані,
не зміг зламати вас тоді ніхто.
У тюрмах більшовицьких, й на Майдані,
в чужій війні, що названа - АТО.
За нашу волю ви взялись до зброї,
пішли в безсмертя, та не в забуття...
Хай Вічна Пам’ять буде Вам, Герої,
всім, хто віддав за рідний край життя....

Хвилина мовчання