Чи буде квітень, як завжди

Дарунком весняної здоби.

Чи власним іменем біди

Ми назвемо його Чорнобиль?

Чи може викреслимо його

З календарів своїх допоки

Нас теплий грітиме вогонь

Ще не відкритих ізотопів?

Безмежна мисль, немає меж

Її спинити годі!

І ти, Чорнобилю, ти теж

Не маєш меж сьогодні.

 26 квітня! В пам’яті українського народу це день чорнобильського лиха, болю, суму, і забути це й викреслити із нашої пам’яті – неможливо.

26 квітня прийшло чорне лихо, щоб розлитися полином по «нашім раї на землі». Воно змією вповзло в життя ні в чому не винних людей, ділячи весь час на дві частини: до і після Чорнобиля. Але для багатьох людей існує й інший, страшніший поділ часу: до і після смерті дорогих і рідних, тих, кого ми любимо.А страшна Чорнобильська ніч і досі продовжується» збираючи все нові й нові жертви. Невже серед цієї страшної ночі не зійде ніякої зірки, крім тієї, що зветься Полин? Не вже ніколи не стане більше проста вода солодкою на моїй Батьківщині?

Кажуть, що вдома солодка водиця,—

Згіркла вона у моєму краю.

Спокій і мир вже давно тільки сниться.

Земле, хто дасть тобі долю твою?

Падають зорі — загадуй бажання

Падає зірка на ймення Полин.

Хтось зустрічатиме тихе світання,

Хтось помирає, прощаючись з ним.

Хто ж захистить від біди Батьківщину,

Матір скорботну й невтішну мою?

Пахне вода Чорнобилом-полином,

Гірка вона у моєму краю.

26 квтня у бібліотеці відбувся вечір реквієм "Чорнобиль, чорний біль нашої землі"  організований та проведений спільно з клубом та школою.